Буковина – історичний регіон, який протягом 20-го століття кілька разів змінював свої кордони та політичну приналежність. Відома своїм багатоетнічним складом населення, вона привертала увагу різних держав протягом століть, включаючи Австрійську імперію, Румунію та СРСР. У цій статті розглядаються ключові події та територіальні зміни, що відбулися в регіоні з 1775 року.
1. Період Австрійської імперії (1775-1918)
Історія Буковини як адміністративної одиниці розпочалася у 1775 році, коли вона була приєднана до Австрійської імперії. Це сталося в результаті війни за австрійську спадщину, коли австрійській владі вдалося укласти мирний договір, за яким територія перейшла під їхній контроль від Османської імперії. На той час Буковину населяли переважно українці, румуни та євреї, що зумовило розмаїття культур і традицій у регіоні.
Під владою Австрії Буковина стала важливим адміністративним і культурним центром. У 1849 році було створено автономний герцогський округ, що значно підвищило значення регіону на політичній арені. У цей період особливо активно розвивалася освіта та інфраструктура: багато міст, таких як Чернівці, отримали нові будівлі, а також доступ до сучасних транспортних систем. У 1910 році в регіоні проживало близько 800 000 осіб.
2 Анексія Румунією (1918-1940)
Після закінчення Першої світової війни та розпаду Австро-Угорської імперії, у 1918 році Буковина стала частиною Румунії. Румунський уряд запровадив низку реформ, спрямованих на інтеграцію регіону в національну систему. Румунська мова стала основною мовою викладання в школах, що, однак, зустріло опір з боку місцевого населення, де українці та євреї становили значну частину населення.
У цей період у Чернівцях, новій столиці Буковини, було збудовано відому університетську бібліотеку та інші культурні установи, що сприяло розвитку освіти і науки. Однак обрання Румунії новим національним утворенням не обійшлося без болю і стало відображенням складних міжетнічних відносин і конфліктів, які наростали в регіоні.
З початком Другої світової війни у 1940 році міжнародна ситуація у Східній Європі кардинально змінилася. Румунія, втрачаючи свої території, уклала пакт про ненапад з Радянським Союзом, що стало початком нової трансформації для Буковини.
3. Радянська анексія (1940-1941 та 1944-1991)
Внаслідок таємного протоколу до пакту Молотова-Ріббентропа у червні 1940 року частина Буковини була анексована Радянським Союзом, який оголосив про створення Трансністрії – тимчасового державного утворення, до складу якого увійшла і Буковина. Однак окупація була нетривалою: вже у 1941 році, під час операції “Барбаросса”, територія була окупована нацистською Німеччиною.
Після закінчення Другої світової війни у 1944 році Радянський Союз відновив контроль над Буковиною. У цей період були сформовані нові кордони, українське населення значно збільшилося через переміщення, а також репресії та демографічні зміни.
У 1946 році Чернівецька область була відновлена у складі Української РСР, і населення регіону почало брати активну участь у радянському культурному та політичному житті. Радянізація продукції та культури, високі темпи індустріалізації призвели до змін у способі життя мешканців регіону.
4. Сучасні кордони та громадська думка
З розпадом Радянського Союзу в 1991 році та проголошенням незалежності України, Буковина стала частиною нової незалежної держави. Кордони регіону були підтверджені новою незалежною Україною, а більшість історичних та культурних зв’язків з Румунією залишилися поза офіційною політикою.
Незважаючи на офіційну репрезентацію, Буковина, як і раніше, є регіоном зі складною етногеографічною структурою. Громадська думка мешканців, зокрема румунського та українського населення, є різноманітною і включає як бажання зберегти місцеві традиції, так і ширше розуміння важливості інтеграції до європейської спільноти.
Висновки
Протягом 20-го століття Буковина зазнала численних територіальних змін та анексій, ставши ареною міжетнічних конфліктів та культурних трансформацій. Сьогодні Буковина є частиною Чернівецької області України, зберігаючи багате культурне розмаїття та історичну спадщину, які формують її багатокультурне румунське, українське та єврейське коріння.
Розмаїття думок та ідей щодо національної ідентичності досі є актуальним і цікавим для істориків, культурологів та широкої громадськості. Незважаючи на зміну політичних кордонів, Буковина, як і раніше, залишається важливим історичним і культурним центром, де перетинаються шляхи різних народів і традицій.
