Буковина – історико-географічний регіон, розташований на північному заході України та північному сході Румунії. Зміни кордонів і політичного статусу Буковини у 20 столітті відображають складну і динамічну історію регіону. Основні територіальні зміни відбулися у 1775, 1918 та 1940 роках, які сформували сучасну політичну карту та сприйняття регіону.
1. Приєднання Буковини до Австрійської імперії (1775)
У 1775 році, після поразки Османської імперії в австро-турецькій війні, Австрійська імперія під керівництвом імператриці Марії-Терезії анексувала Буковину. Це було частиною ширшої австро-турецької політики та політики безпеки кордонів. З адміністративної точки зору, Буковина була включена до складу Галичини та Лодомерії.
Входження до складу Австрійської імперії трансформувало економічне та культурне життя регіону. Австрійська адміністрація запровадила різноманітні реформи, в тому числі у сфері розвитку інфраструктури, освіти та судової системи. Це спричинило активний розвиток таких міст, як Чернівці, що стали культурним та адміністративним центром. У цей період в регіоні почали активно заселятися румуни, українці, євреї та німці, що призвело до формування багатонаціонального суспільства.
2. Період румунського правління (1918 р.)
Після Першої світової війни та розпаду Австро-Угорської імперії у 1918 році Буковина відійшла до Румунії за Сен-Жерменським мирним договором. Це спричинило активний рух серед місцевого населення у пошуках самовизначення.
Румунія зробила низку кроків для інтеграції Буковини, запроваджуючи румунську культуру та мову, що викликало неоднозначну реакцію серед різних етнічних груп. Румунський державний апарат сприяв будівництву нових шкіл, створенню культурних установ та впровадженню румунської мови в адміністративне життя. Однак посилення румунської національної політики також розшарувало населення і створило напруженість між етнічними групами, особливо між румунами та українцями.
3. Приєднання до СРСР (1940)
У 1940 році, в контексті початку Другої світової війни, Радянський Союз анексував північну частину Буковини, по суті, територію, яка до осені 1940 року була переважно румунською. Це рішення було виправдане необхідністю захисту місцевих українців і відображенням рішення націй про самовизначення.
Радянська сторона стверджувала, що анексія була відображенням історичних та культурних зв’язків українського населення з Радянським Союзом. Однак це рішення спровокувало значні зміни в житті мешканців регіону, в тому числі політиків, що призвело до далекосяжних соціальних та економічних реформ.
Під час війни 1941 року регіон був окупований Німеччиною та Румунією до 1944 року, коли радянські війська знову зайняли його. Пізніше, у 1947 році, офіційний статус Буковини був підтверджений на Паризькій мирній конференції, яка визнала анексію в міжнародних відносинах.
4. Кордони та сучасний статус Буковини
Після закінчення Другої світової війни і встановлення нового порядку в Європі Буковина залишилася у складі Української РСР. Після розпаду Радянського Союзу в 1991 році Буковина увійшла до складу незалежної України під назвою Чернівецька область.
Важливу роль у сучасному сприйнятті Буковини відіграє її багатоетнічний склад, який зберігається і сьогодні. Етнічні українці, румуни, молдовани та росіяни складають населення регіону, формуючи особливий культурний ландшафт.
Внаслідок історичних подій громадська думка щодо ідентичності регіону дуже різниться. Для багатьох місцевих жителів Буковина ідентифікується як частина Румунії, спираючись на історичні та культурні зв’язки. Однак через політичні реалії та формальну приналежність до України це прагнення до ідентифікації залишається дуже складним і часто обговорюваним питанням як на місцевому, так і на міжнародному рівнях.
Висновки
Історія Буковини є ілюстрацією складних процесів, пов’язаних з національною ідентичністю, міжетнічними відносинами та змінами політичного статусу протягом останніх трьох століть. Територіальні зміни та анексії регіону від 1775 року до сьогодення демонструють не лише вплив геополітичної динаміки, але й глибинні культурні та соціальні процеси, що лежать в основі цих змін. Питання приналежності Буковини як до Румунії, так і до України продовжує залишатися актуальним, будучи предметом академічних дебатів та аналізу, а також важливою частиною ідентичності місцевого населення.
