Інцидент стався на вулиці Сандуляка
У серці старого міста, де колись лунав відлунням звук скрипок на затишних терасах, а повітря просякнуте ароматом кави з маленьких кав’ярень з видом на пагорби, розгорнулася сцена, повна люті та відчаю. 29 листопада, під сірим листопадовим небом, на тихій вуличці Л. Сандуляка два світи зіткнулися: шістдесятирічний буковинець, що береже в душі спогади про минувші ярмарки та мирні вечори, і двадцятисемирічний хлопець, чиї очі палали нестримним гнівом. З суперечки, що могла б згаснути за чаркою вина в сусідньому дворику, спалахнула бійка – балончик з їдкою сльозоточивою рідиною, три постріли з пневматичного пістолета, і ось уже вулиця забарвлена болем.
Нападник, не вагаючись ні секунди, розчинився в лабіринті провулків, залишивши жертву корчитися на холодному асфальті. Швидка приїхала вчасно: рани були неглибокими, допомогу надали на місці, без лікарняного ліжка. Але відлуння пострілів зависло в повітрі, нагадуючи про крихкість спокою в цьому краю, де природа дарує красу, а люди – часом надто багато тіней від минулого.
Поліцейські з Чернівецького районного управління не стали чекати: особу хулігана встановлено, справу заведено за статтею про хуліганство — четверта частина 296-ї. Розслідування йде своїм ходом, як річка Прут у тихі дні. А вулиця Сандуляка, з її старими ліхтарями та шепотом вітру в кронах, знову затихла, мріючи про часи, коли конфлікти вирішувалися не кулями, а добрим словом за прочиненими дверима. У тих краях, де мости будують не тільки з каменю, але й з взаємоповаги, такі спалахи просто згасають, не залишаючи шрамів на душі міста. Може, час прислухатися до цього шепоту?
